Не світи мені, кажу,
сонце, не світи, кажу,
не світи,
Я відчула в собі трепіт метеликів,
припливів і відпливів,
і кажу тобі - просто лети.
Вкороти в мені море солоне,
а холоднокровність свою вертаю,
Лови акустику смутку мого
і дивись,
як плавають кити по небокраю.
Тепло достигає в мені
і кожного дня падає гронами,
Бо нікому його позбирати,
розпізнати
і скоро буде скльоване воронами.
І лише Богу видно, мабуть,
як пнеться зі шкіри віра,
Або кулачком згорнеться і цвіте,
і цвіте,
і скоро заповнить собою прірву.
Поміж ребер в мені сонце глибоко
є ще,
І не кожному в світі дано побачити це.
Не кожному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2020
автор: Олеся Шевчук