Додому із Харкова (Студінський Дмитро Віталійович)

Пам'яті  курсанта  Студінського  
Дмитра  Віталійовича  присвячую:




В  останню  путь  до  рідного  порога
Покри́вся  смутком  почорнілий  шлях.
Додому  з  Харкова  повзе  дорога
І  гу́биться  у  ско́шених  полях.  

 Все  небо  зранку  вкрили  чорні  хмари,  
 На  землю  пролили́сь  вони́  слізьми.  
Смерте́льний  час  вистукує  уда́ри  –
Сьогодні  всі  прощалися  з  дітьми.  

І  тіло  хлопця  привезу́ть  в  Житомир,
Де  всі  в  Озе́рному  чекають  вже  його́.  
Навіщо  в  дім  до  них  прийшло  це  горе
І  як  синочка  хорони́ть  свого́?

Ще  змалку  він  хотів  бути  пілотом  
І  управляти  в  небі  літаком
В  вечірній  час,  як  небо  вкрите  злотом,  
Й  як  сонечко  сідає  за  ставком.  

Та  не  судилось  хлопцю  політати,  
Тепер  лише  літатиме  душа.  
І  до  могили  прийде  посивіла  мати,  
Де  серце  буде  рватись  без  ножа.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Ольга Калина