Прости мене, розстріляну дощем,
Прикуту ним до сну мов ланцюгами
Прости секрети і незримий щем,
Що він засіяв густо поміж нами...
Прости мені, що я його люблю,
Із ним прощатись болісно не хочу –
Мій дощ мене рятує від жалю,
Краде у тебе мій світанок після ночі.
Прости і дай з дощем побути ще,
Помарити, пожити, політати,
Хай я лежу, розстріляна дощем –
Моя душа знялась у вічне свято...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Юлія Мальована