Пора серпнева особлива:
Листок березовий линя,
Земля щаслива й нещаслива,
Бо ж осінь літо проганя.
Тривожне прожива прощання
Вона із гуртом ластівок,
Їх незрадливе щебетання
Із щастя зіткане й тривог.
Рясніють в небі зорепади,
Освячують собою вись,
І яблуком осіннім пада
Тривога: птахи подались...
П’є серпень ранку прохолоду
З застуджених давно отав.
А осінь пише першу оду
Росою-сріблом поміж трав.
27.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2020
автор: Ганна Верес