Сяйний день благословенний


Синій  смерк  згасає,  блідне  в  сіре,
Памороззю  падає  на  трави.
Сонце  постає  яскраве,  щире,
Туманище  сизий  вирина  зі  ставу.

Паморозь  білява  тане  й  блякне,
В  тінь  ховається,  стає  росою.
Подих  затамовючи,  клякну,
Усолоджуюсь,  впиваюся  ясою.

Світлом  світ  і  свіжістю  умитий  -
Хороше  як,  Боже!  День  вродився!
Вересневим  літеплом  сповитий,
Соковитим  яблуком  хрумким  налився.

З  Вереснем  п'ємо  гарячу  каву,
Сонце  котиться,  достиглий  сонях.
Яблуком  рум'яним,  солодкавим
Сяйний  день  благословенний  у  долонях.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Левиця