Гай березовий,вранішня тиша.
Цівки білі до неба на брамі,
Осінь- арт, як акрілом розпише,
Позолоту склепіння у храмі.
В фарби трохи мішала дрімоти,
І тому були збліді й примарні.
Нареченою, в сукні від цноти,
Осінь вдягне намиста янтарні.
І вдихнувши різке і зелене,
Видихає вологі тумани,
Осінь стиха спустошує мене,
І дарує осінні омани...
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Ksenia Samohleb