Я пригорнусь до тебе, осене, дозволиш?
І розповім тобі про сум...журбу... печаль...
А ти мовчанкою цю сповідь поневолиш,
Засиплеш листям мої сльози, відчай, жаль...
І потечуть по венах долі дні багряні,
З дощів холодних знов народиться душа,
Немов воскресне десь в ранковому тумані,
Де вже протерлася до дір тривог межа.
Десь там, де з голоду печалі помирають,
І десь в болотах, у незвіданих лісах -
З душі свіженьку оболонку пожирають,
Яка лишилась при народженні в дощах.
Роки біжать по листю жовтому босоніж,
Шляхи розходяться, наповнені людьми,
А я лишусь з тобою, осене, дозволиш?
Десь тут на розі у кав'ярні до зими...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Sukhovilova