Плаче хмарка сива у небі високім,
Каменем додолу сокіл гостроокий.
Ширить зір по травах, а в душі неспокій,
Косий дощ розкраяв під ним увесь окіл.
Квітку запізнілу полоще й листочок,
Ягідку калини, що вплелась в разочок.
Поміж берегами річечки шнурочок,
Що біжить неспинно повз старий місточок.
Рік за роком плине в задумі сердешній,
Що понесе в зиму, що ще дасть Всевишній?
Радість чи печалі в трапезі похмільній,
Ніж в грудях наруга, хто по духу вільний.
02.10.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Валентина Ланевич