Кувала зозуля — роки накувала,
та люди почули — міста будували...
Міста будували в них лихо долали,
бо сіра пташина неправду казала.
Не ніжило людство світло Господнє,
та й ночі в їх душах селились холодні...
У душах холодні — серцями голодні,
бо хтось говорив, що брехати природньо.
Лукавити підло, дурити, ховати...
У рабство продати — нащадків та бата,
за ламаний гріш від царя супостата,
щоб потім вельможно себе почувати.
Кувала зозуля не марно кувала...
Поцупили славу — пани обібрали.
Чого обікрали? Бо правду цькували,
бо чортова сила їх душі здолала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Олег Крушельницький