Пташина летіла одна на чужину,
Ось поле рідненьке, дай трішки спочину,
Відстала від зграї - тепер одинока,
А серденько крає і рана глибока
І де відшукати рідненьку родину,
Бо, як же без неньки, маленька дитина
І сльози стікали на висохле поле,
Куди шлях тримати, скажи мені доле?
І ось пролунали слова, ніби святість,
За обрієм пташко, твоя мила радість,
Лети і побачиш там синєє море,
За ним вся родина - промовило поле
Взлетіла пташина - сказала спасибі,
Хай будуть хвилини приємні й щасливі,
А я в світ безмежний полину де діти,
Щоб люблячим серцем в обіймах зігріти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик