Він їхав довго з далекого краю,
Бо був у війську, бивсь з ворогами.
-На мене дівчина десь тут чекає,
Душу турбують глибокії рани.
П-ів
Ой річко, річечко- чиста водиця,
Куди ти втікаєш, дай мені вмиться.
Ой річко, річечко- чиста водиця,
Не поспішай так, коню дай напиться.
Він зліз з коня і присів до води,
Ледве тримався на своїх ногах.
Якось похитнувся сюди і туди,
Через міру втомився, довгим був шлях.
П-ів
Пройшла дівчина у білій хустині,
Пове́ла стежина кудись до села.
У слід ій гукнув-чия ти дружина?
Якщо не заміжня, то будеш моя.
П-ів
Як почула голос хриплий і любий,
На зустріч побігла до свого Павла.
Обійняв міцно і так приголубив,
Наче калина вона враз розцвіла.
П-ів
Побрались удвох в єдину родину,
Швидка річка тече, біжить край села.
Зустрів він колись тут свою дівчину,
Була у неї довга й руса коса.
П-ів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Валентина Ярошенко