Я вже іду до осені... Іду ,
Вдивляючись у золоті багрянці.
Не залишу в листі жодного сліду,
Лечу , немов на крилах,як у танці.
Пригорну я красуню чарівну,
Примхливу... І привабливу й затишну.
Я вже зустріла осінь неодну...
Та цю, назавжди в своім серці лишу.
Вона - мій переддень зими,
Що віє холодом і сіє сивиною.
То ж як мені до неі тай не йти ?
Усе життя йшли поруч ми обоє.
На схилі літ ще більш іі люблю,
Мою багряну, світлу й щедру осінь.
Духм'яний подих я іі ловлю...
І вже вдивляюсь в неба вічну просинь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890360
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.10.2020
автор: Калинонька