Жовтневий знову дощ осінній,
Гарячий чай, чи кава на столі,
В душі такі ж бушують ливні,
Як наяву, чи й в страшнім сні…
Свою Життєву Книгу я гортаю,
Не оминаю і пожовклих сторінок,
Та досі, мабуть, щастя виглядаю,
Що й восени приходить до жінок.
Ні, я уже й не мрію закохатись –
Цього не допускаю і в думках,
До болю часто довелося обпікатись,
Тому й в душі вже зачаївся страх.
Свою Життєву Книгу я гортаю –
Доволі всього у житті вже відбулось
Про що помріяти насправді я не знаю,
Щоб, з Ласки Божої, усе оте збулось.
Я хочу щастя, що осіннім зветься –
Спокою, затишку в родині та в сім’ї,
Якщо вже час, весілля хай збереться,
Щоб внуками й мої святились дні…
Свою Життєву Книгу я гортаю –
На Волю Божу віддаюся, як завжди,
Життям, як дощ жовтневий, я спливаю,
Даремними щоб не були мої труди…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Lilafea