Ось знову Жовтень…задощило –
Самотня свічка в смутку догора.
Цей рік, неначе, починавсь щасливо,
Та Осінь біль та розпач принесла…
Не тільки Осінь, а й Весна минула
В розлуках, страху, болю та сльозах.
Навіть душа в мені, немов, заснула
Лиш в віршах німо засихає на устах…
Ось знову Жовтень…задощило –
В природі, в серці, навіть на душі.
Мабуть в провалля й щастя змило,
Думки зачахлі завмирають у мені…
Нам навіть Літо не принесло зливи,
Змивали б щоб усе наболене й лихе.
Мабуть, ми перед Богом завинили,
Що навіть Осінь лише горесті несе…
Ось знову Жовтень…задощило –
Та дощ цей, як і сльози, знов пече,
Бо серце болем в грудях защеміло,
Й мої молитви в Небеса душа несе…
То ж не дивуйтесь, Зиму що чекаю,
Що в Божу Ласку вірю все одно –
Цей Рік, як згірклий трунок допиваю,
Й чекаю Чуда, що дарує нам Різдво!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
1.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Lilafea