день осіннього sado-mazo

у  мене  руде  волосся,
у  клунку  біле  Мікадо.
мені  маякує  осінь
плащем  маркіза  де  Сада.

цей  день  спалахнув  туманно,
і  небо  вирує  пінно.
з  усього,  що  є  між  нами,
лиш  згубність  одна  нетлінна.

я  йду,  бо  мені  цікаво,
я  йду,  бо  мені  безбожно.
"ходи  до  мене  на  каву"  -
я  йду,  бо  тобі  тотожна.

білява  осінь  на  шиї
повисла:  біжи,  лікуйся,  -
гадаєш,  тобі  хтось  зашиє
місце  мого  укусу?

ця  ніжність  зводить  палаци,
та  серце  кує  в  залізо.
у  мене  німіють  пальці,
які  стискають  валізи.

Земля  -  лиш  маленька  грудка,
у  мене  волосся
сиве.

і  тихо  котить  маршрутка
з  Роганського  житлмасиву.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Долька Полину