Вже хваста колосом пшениця
І перша ягідка в саду,
До синичат спішить синиця…
Де кращий край я ще знайду?
Збирає сонце сині роси,
Що з торби ранок розгубив,
Косар до сходу сонця косить,
Воркочуть в парі голуби.
Вже небо в річці утопилось–
Не встерегли очерета…
Скажіть мені, хоч ви, на милість,
Де краща річечка, ніж та?
Я подарую сонцю посміх,
Кокетувати буду з ним,
Мов наречена, дивний посаг
Віддам йому. Лише візьми!
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Ганна Верес