ЖІНКА-МРІЯ

Не  юна  вже,  але  ще  й  не  стара,
Зморшок  майже  немає,  білолиця…
Вона  красунею  ніколи  й  не  була,
Однак  я  закохався  в  неї,  задивився...

Той  погляд  –  синьоокий  і  твердий,
Що  вдумливо  зустрівся  так  раптово…
Відкрив  якісь  душі  таємні  зони,
І  світ  став  вмить  і  щирим,  і  легким.

Дивитися  б  і  милуватися  хоч  вічно,
Але  не  вийшло,  як  хотілося  мені.
Дізнався  випадково,  що  заміжня…
Як  пощастило  чоловікові  її!

Заговорив  про  щось…вже  й  сам  не  пам’ятаю,
Хотів  лиш  голос  я    її    почути.
Чому  в  житті  несправедливо  так  буває,
Що  жінка-мрія  моєю  не  буде…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: