Пробач, я плачу як дитина
Уранці, ввечері й в обід
Бо я люблю тебе так сильно
Як тільки можна лиш любить
І тричі дивно, тричі дивно!
Чому ніяк я не збагну
Що ти носитимеш дитину
Чиюсь, а зовсім не мою?
Допоможи тебе забути
Прошу тебе, допоможи!
Бо серце й досі рветься в грудях
Тебе кохаю назавжди
Скажи, що це колись минеться
Бо так бувало вже не раз
Та що зостанеться від серця?
І що зостанеться від нас?
Роби зі мною все що хочеш
Моє життя в твоїх руках
Я буду бачить твої очі
І тут, і там, на небесах…
24.09.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Чорнобривець