ramshacle man

мені  не  пасує  цей  одяг,  я  не  маю  свого  життя.
я  не  маю  своєї  думки,  я  взуваю  чуже  взуття.
маю  погану  славу  –  й  не  користаю  з  того.
я  в  потребі,  я  в  погребі,  в  гробі  –
взагалі  я  ніде,  їй  богу.  
 
я  добитий,  доконаний  –  ось  який  я.
всі  на  мене  плюють,  як  на  злодія  чи  шахрая;

я  ведуся,  як  блазень,  а  почуваюся  блазнем:  
хворим,  нікчемним,  паскудним,  збоченим  і  заразним.
я  сказав  банкометові  дати  мені  туза,
банкомат  мені  дав  дві  дулі  й  заохочувального  приза.

я  добитий,  я  вбитий.  і  хоч  як  я  стараюся,  я
завжди  вовк  у  овечій  шкурі  з  усмішкою  багатія.

сиджу  оце,  й  думаю:  ну,  як  же  далі  жити?  –
чи  пошитися  в  злодії,  чи  в  однорукі  бандити?
як  же  ж  я  добре  почав!  так  я  завжди  починаю,
і  завжди  впираюся  лобом  в  якусь  лебедину  зграю.

кажуть  мені:  всі  кінці
у  воді,  а  причини  –  в  піску.
я  розбитий,  брудний  і  зав'язаний,
і  щасливий  у  цьому  зв'язку.

а  ще  мені  кажуть,  я  непослідовний  і  хвацький  –
і  як  же  то  все  розуміти?
цей  світ  –  недоконаний  і  лопухацький.

зорі  світять  яскраво,  коли  маю  охоту  грати.
зірко,  ясно  світи:  принаймні,  щоб  бачити  власний  шлях.
він,  можливо,  нерівний  –  та  певний,  кривий,  а  сама  ти  –
зірка,  це  ясно.  я  знаю,  якщо  ворожу  по  зірках

ramshacle  man,  deep  purple

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Bohuta_Julian