У древньому язичницькому Римі
Богині Артеміді поклонялись,
Софія ж – християнкою назвалась
Й була твердою в вірі незборимій.
Тож муки прийняла з трьома донька́ми,
Жорстокі, нелюдські були тортури,
Та нездоланні в справжній вірі мури –
Любов ту не спинити батогами.
Дітей скарали на очах Софії…
Їй, вбитій горем, жити вже несила –
Упала мертва мати на могилі,
Кровинок – Віри, Люби та Надії.
Вони для християн стали святими,
Живе ця віра в пам'яті віками,
І згадують в молитві їх всі храми,
Аж плаче день... сльозами дощовими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка