Нічними вулицями стишеного міста
блукає привид - тінню від зірниць,
в його очах бринить сльоза сріблиста
і усмішку гойда на дні зіниць
Він прикрашає ніч омріяним банкетом:
там по бульвару ллє кленовий сік до рук,
а ліхтарі розблискують дуетом
прогірклий димний блюз на чорний брук,
примарним трунком, від доріг розхитані,
колісні пари стукотять у такт,
для нього ж всі шляхи прочитані
і кожна нота відкрива свій смак,
і кожна золотава брунька світла
опівночі розкриється йому,
і вирветься з-під цегли квітка зблідла,
що тягнеться назустріч - у пітьму
Де битиметься під фантомним страхом,
прихованим за комір піджака,
аж поки не лежатиме над прахом,
коли зненацька доторкнеться
чужа рука
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2020
автор: 3^4