Коли біжимо від себе

Люди  розбігаються  як  мурахи
Зранку  до  ночі  шукати  прибутку.
Кожен  боїться  статусу  невдахи,
В  любові  немає  для  них  порятунку.

Любов  не  дозволить  купити  продукти,
Любов  не  одягне,  не  купить  путівку.
У  поспіху  люди  руйнують  стосунки.
З  душі  виривають  кохання  плівку.

І  кожен  біжить,  доки  може  ще  бігти.
Минають  роки  на  нестримній  роботі.
І  кожен  так  мріє  все  ж  щастя  зустріти.
Вдихаючи  відчай  із  серця  по  ноті.

І  кожен  вкладає  щодень  у  майбутнє.
Забувши,  що  наше  життя  -  це  сьогодні.
І  тіло  людей  наче  з  ними  присутнє.
В  постійній  напруженій  болісній  ноті.

Так  складно  поволі  приходить  прозріння.
Що  щастя  це  дотик,  натхнення  від  мрії,
Коли  сміхом  бавить  душевне  проміння.
Коли  син  чи  дочка  поруч  радіє.

Багатство  це  поряд  щаслива  сім'я.
Багатство  це  віра  в  близьку  душі  справу,
Коли  з  губ  коханих  ти  чуєш  ім'я
Й  цілуєш  повіки.  Ліву  і  праву.

Щастя  це  зорі  в  очах  закоханих.
Щастя  це  дощ  за  вікном  після  спеки.
Щастя  в  побаченнях  перших  схвильованих.
Щастя  це  дім  із  тепла  і  безпеки.

Так  може  сьогодні  ти  бігти  не  будеш?
Постій,  зупинись,  що  отримаєш  завтра?
Ти  впевнено  робиш  усе,  що  ти  любиш?
Чи  все,  що  ти  робиш  для  серця  неправда?

Скажи,  твоє  серце  разом  із  тобою
Біжить  підкоряти  нові  вершини?
Ти  можеш  побути  щодень  собою
Чи  вже  і  забулись  до  себе  стежини?

І  що  відчуваєш  сьогодні  тілом?
Натхнення,  напругу,  безжальну  втому?
Чи  ще  тебе  бавить  життя  своїм  співом?
Почни  із  собою  відверту  розмову.

12.09.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2020
автор: Галина Кудринська