Гілка

[i]  Відчахнулася  гілка,
Що  жила  почуттями  моїми.
Пожовтіла,  згубила  соковиті  кохання  плоди,
Відцвіли,  здичавіли  порожні,  зів'ялі  сади…
Поривання  душі,  що  вважали  живими,
Проростали  так  гінко  –
Та  загинули  всі  в  холоди…

…  А  забута  сопілка
Пам’ять  серця  розсіє  над  ними.
І  зринають  в  суцвіттях  вже  солодкі  любові  меди  –
Хай  для  двох  вони  повняться  соком  кохання  завжди.
В  окулярах  рожевих  були  ми  сліпими…
Та  врятована  гілка
Повертає  щоразу  сюди.[/i]


(Септима)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка