Ну що ж, прощавай, моя Муза!
Тебе забирає Пегас
За вами я вже не здіймуся
Мій вогник у серці погас
Єдине, на що я осмілюсь
Так це сподіватись на те
Що раптом зійде Божа милість
Й я знову побачу тебе
У іншій незвичній подобі
Під покривом темних ночей
Згадавши, як вперше вподобав
Той блискіт мигдальних очей
І я подивлюся на тебе
Букетом усіх почуттів
Мені тоді буде не треба
Ні жестів, ні звуків, ні слів
А потім я гляну востаннє
На тебе, і ще раз збагну
Як ніжно тебе я кохаю
Як сильно тебе я люблю…
25.09.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Чорнобривець