Чуєш, ледарю! Ану злазь,
зі зручної тобі хмарини.
Бери лука й негайно вразь,
В серце любу мені дівчину!
Ти Амур, то давай, працюй,
Над коханням моїм завзято.
А то спиш як якийсь нехлюй,
я зморився уже чекати!
Дні минають мої без сну,
я щодня все сильніш марнію,
а ти пухлий вже он від сну,
і стріла скоро зіржавіє!
Лише постріл, а потім спи,
Аби тільки мене любила!
Я б і сам міг, та Бог тобі,
наділив два крила і силу!
Тож благаю тебе, не барись,
Пурхнув, вистрелив,- і до хати!
А за мене ти не журись,
я ще здатен в житті кохати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: