За злочин розпинали на хресті,
На шибениці тобто, дерев’яній.
Ганьба людей стирала у лиці…
Ти хрест змінив, Ісусе наш коханий.
Невинна кров пролилася на нім –
Твоя, Ягняти, посланого з Неба.
Ненависть бачив Твій Отець і гнів
Юрби… Старий Закон велів: так треба,
Щоб врятувати їх від смерті всіх,
(Оте, сліпе серцями, товариство),
Позбавити нечистого утіх –
Нанизувати душі у намисто.
Ти шибеницю кров’ю освятив –
Для людства хрест з тих пір вже інше значить.
Святе і вічне в ньому – диво-див –
Від Світла і Любови в нім означень.
І не цураються хреста сьогодні –
На грудях він в маленької дитини.
І атрибути, і прикраси модні…
Господній Хрест – спасіння для людини.
(Позбулися нав’язної дилеми)
В нім – пам’ять і дорога в Життя вічне,
Бо з ним долаємо у душах темінь,
Із ним, востаннє, закриваєм вічі.
З Тобою, Боже, хрест несем в Любові
І для Життя запалюємо свічі!
Бо Світло й мудрість – у Святому Слові,
Бо Хрест Христа в безсмертя душі кличе!
ХРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛОНЯЄМОСЬ, ВЛАДИКО,
І СВЯТЕЄ ВОСКРЕСЕННЯ ТВОЄ СЛАВИМО!
27 вересня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: палома