Стрічаємо ранок

Звабливе  небо..    витівкам  тішусь
Хмари  мурують  величний  замок,
Сонце  грайливе…  всміхнулась  свіжість,
Ми  ідемо  вдвох,  стрічаєм  ранок.

Лише  миттєвість  і  блискавиця,
Сплела  мережку  з  вогню  й  злата,
І  громовиця  -    млада  дівиця,
Пронеслась  ехом,  немов  соната.

Хмар  дивний  замок,  розбивсь  на  дрізки,  
Пелена  сіра  -  дощова  злива,
На  коні  наче,  тримає  віжки,
Десь  там  далеко,  стрімка,  смілива.

Міниться  небо  і  ми  радієм,
Білі  хмаринки-  пінисті  хвилі,
Веселка  грає,  серденько  мліє,
В  золоті  лиця,  дуже  щасливі.

 Ненько  природо,  ми  немов  в  казці,
Сонце  ласкаве  взяло  в  обійми,
Хмари  будують  нові  фортеці,
Й  в  нас  дощик  пІде,  зігрілось  серце.

                                                                 26.09.2020р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Ніна Незламна