Звабливе небо.. витівкам тішусь
Хмари мурують величний замок,
Сонце грайливе… всміхнулась свіжість,
Ми ідемо вдвох, стрічаєм ранок.
Лише миттєвість і блискавиця,
Сплела мережку з вогню й злата,
І громовиця - млада дівиця,
Пронеслась ехом, немов соната.
Хмар дивний замок, розбивсь на дрізки,
Пелена сіра - дощова злива,
На коні наче, тримає віжки,
Десь там далеко, стрімка, смілива.
Міниться небо і ми радієм,
Білі хмаринки- пінисті хвилі,
Веселка грає, серденько мліє,
В золоті лиця, дуже щасливі.
Ненько природо, ми немов в казці,
Сонце ласкаве взяло в обійми,
Хмари будують нові фортеці,
Й в нас дощик пІде, зігрілось серце.
26.09.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Ніна Незламна