Ти пам'ятаєш? А як би Ти міг пам'ятати?
Це ж відбувалось в мені, на очах лиш твоїх.
Як у саду там топталася байкова м'ята,
Далі вже сад корчували. Ніхто не гоїв ...
Справді, ніхто, навіть вирви не було засипать.
Де колись цвіту - як попіл пливе гіркота.
Хвіртка лиш стиха час часові схлипує й рипа,
Як у колишній той сад запускає кота.
Ти пам'ятаєш, а як би Ти міг пам'ятати...
Що бачать очі, як зовсім осліпле нутро?
Як я тепер? Я із листям останньої м'яти,
Так от вона зараз сад мені й моє перо.
Вже небагато... Лиш те, що таки мені треба.
Ти - був мій нАдмір і розкіш тамтого саду.
Як же тут терпко на пам'ять ще пахне за Тебе...
Кіт, за ким скрикнула хвіртка :
- Його не веду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2020
автор: Маріанна Вдовиковська