Зайве кохання

Не  бачити  б  її,  не  відчувати  і  не  чути,
А  краще,  взагалі  не  знати,  от  біда…
Болить  душа  і  щось  пече  у  грудях,
Любов,  як  кара  ця  для  нього  і  пітьма.

Не  радує  уже  давно,  не  тішить  –  
Постійно  коло  замкнене  якесь.
Спочити  б  трішки  і  її  облишить,
Проте  не  може  він  без  неї  –  все  не  те.

Кохання  дуже  хворобливе,
Зайве,  так,  зайве,  бо  не  жінка  це  його.
Дружина  друга  і  сумління  мучить,
Як  міг  вчинити  так?  Не  соромно  йому?

Звичайно,  прикро,  але  це  вже  сталось,
Та  закохався,  немов  в  перший  раз.
Вона  вагалась,  а  потім  сказала:
«А  будь  що  буде,  живемо  ж  один  раз!»

Той  друг  був  майже  брат,  а  зараз  от  
суперник…
Змінилось  те,  що  варто  не  міняти.
Камінь  з  душі  не  скине  він  напевно,
А  треба  було  в  цю  любов  пірнати?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: