Ця осінь


Ця  осінь...  Знову  нас  веде  в  літа
Все  далі  й  далі  від  колиски
І  від  батьківського  тепла
В  застиглу  осінь  променисту...

Ця  осінь  ...  Знову  нас  веде  в  літа
І  мудрості  відбиток  вже  на  скронях
І  лише  щебіт  солов'я
Тримає  нас  за  босоногеє  дитинство...

Ця  осінь....  Знову  нас  веде  в  літа
І  пахне  стиглим  жовтим  листям
І  пофарбує  радість  дня
В  червоне  золото  намиста...

Ця  осінь...  Знову  нас  веде  в  літа
І  мудрість  пізнається  не  у  сміху,
А  у  відчутті  затишку  й  тепла
І  міцного  дружнього  плеча...

Ця  осінь...  Знову  нас  веде  в  літа
І  щедро  сяє  сонце  променисте
А  на  душі  лише  одна  -  
Краса  жовтого  намиста!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Лена Прилуцька