Вечір, зорі стали в коло,
Місяць жовте одягнув
мружить очі видноколо
Тихцем вересень минув.
Я зітхнув у вечір знову,
Півень зойкнув випадково,
спить Бровко.- зігнувсь в підкову...
все життя, то біг по колу.
Я живу лише частково,
все шукаю спільну мову...
Не знаходжу її знову.
Новий день побіг по колу!
Хтось ковтає зранку "колу"
Хтось одужав достроково,
хтось залишив рідне коло,
бо життя, то рух по колу!
В очі твої випадково
я пірнув, і втратив мову!
Все в житті не випадково,
це життя є рух по колу.
Ранок... зорі пішли спати,
місяць вклався спочивати,
де ж ті сили мені взяти,
щоб це коло ро зі рва ти?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: