У садочку в холодочку
Скаржився кум куму рано:
-Хочу випить - нема грошей,
Чого жити так погано?
Кум промовив: - А я знаю.
(Гляну, щоб не чула Нінка),
Правду вам я нагадаю:
Негаразди всі - від жінки.
Все так гарно починалось:
Всюди Рай, Адам і Єва…
Він - закоханий, щасливий,
І вона, як королева.
Чого тобі, жінко, треба?
Маєш радості по вуха,
Світить сонце, чисте небо,
Не гризе тебе свекруха.
Вже нажерлась, нагулялась,
Яблука, бач, захотілось!
Із спокусником злигалась –
От де лихо затаїлось.
Ще й Адама пригостила,
А він радий, іще хоче…
Для нас пекло заробила,
Навіть Змій, і той регоче!
Через Єву, ту дурепу,
Людство прирекли на муку:
Кожен день у нас халепи,
І безсильна тут наука.
Он біжить вже ваша Настя,
Зараз стане в свою позу!
Усім ясно: всі нещастя –
Через бабський дурний розум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Катерина Собова