Вже заспокоїлась, змирилась, не чекає,
А сенс який? Сама ж пішла тоді…
Не покорилась, і не захотіла…
Просто пішла, а він і відпустив.
А сниться все рівно щоночі,
Як зупинити цей потік снів?
Вона не може…Сльози душать,
Він теж страждає – не зберіг.
Релігія – все із-за неї…
Взяла й розвела! Назавжди.
Він хотів, щоб віру змінила,
Вона ж залишилась з Христом у душі.
Так, православна, як і всі предки,
Це все її, цим живе…
Іслам же чужий, хоч й цікавий, напевно,
Та не своє, не своє…
Не мусульманка, їй це не треба,
А він так просив – щиро кохав,
Плакала довго, бо дуже кохала…
Віри ж своєї не відреклась.
Його сім’я її не прийме –
Невірна не потрібна їм.
Яка прикра несправедливість:
Різні боги – різні шляхи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: