готичний храм дощу
порожній вщерть...
не перебореш, не перебереш
лютневих струн,
а вітер гне дерева
оголені й беззахисні під небом...
а хмар дрантя вже позлітало геть...
насуплений і лютий він,
як воїн,
що серед бою вигранного ще
застиг і не чекає вже ні на що...
прислухується до майбутньої спокути,
що тихо шепче в вухо саги снів..
й на борозні чекає мудрий Один...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Мілена Христич