Ще звечора були зелені листя.
А зранку почали чомусь жовтіти.
В калини - червонішає намисто,
Жоржини ж - починають пломеніти.
Недовге їх життя.Ось-ось морози
Ужалять в серце крижаним ножем.
І вранці в пелюстках-прощальні сльози
Жоржин прекрасних стануть міражем.
О, доля! І у квітів така різна!
А справедливість де? Її нема.
Жоржин завжди чекає участь грізна-
Їх самім цвіті застає зима.
24.09.2020р. 17-31
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: НАСТУРЦІЯ