Мов кішка лащилася осінь,
Така пухнаста і м‘яка.
В очах у неї неба просинь,
Хода нечутна та легка.
Дощами муркотіла зранку,
Збирала хмари у клубок.
Сиділа на чиємусь ґанку,
І пильнувала часу крок.
Хандра впольована як мишка
Привласнить кожен у юрбі
Її хотів, а осінь-кішка
Сама гуляла по собі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Ірин Ка