Внуку Гаврилюку Івану Єдуардовичу
до 16-річчя з дня народження:
Шістнадцять літ, а вже немало
Побачити прийшлось тобі:
Тікали звідти, де стріляли
Й земля здригалась у вогні.
Чужі вокзали й залізниця,
І безкінечна колія.
Повзе цей поїзд, хоча й мчиться,
Обабіч - села і міста.
Стоять зруйновані будинки,
Деінде і вогонь горить.
Розкидані навкруг пожитки
І людям неможливо жить.
Хоч зрозуміти було важко
Все те, що діялось навкруг.
Тобі, насправді, було страшно,
Не знав: хто - ворог, а хто - друг.
Позаду смуток дитбудинку,
І радість у новій сім’ї.
Там на стіні твої картинки
І м’яч чекає у дворі.
А поряд братики і мама,
В безпеці ви – це головне.
І стежечка веде незрима
В незвідане життя нове.
І ось сьогодні вже шістнадцять,
Вже скоро й школу закінчи́ш.
Ой, як роки ці швидко мчаться!
Куди ж ти, час, спішиш, лети́ш?!
Тож побажаєм підростати,
Здоров’я мати, сильний дух,
Мужніти, сили набиратись
І хай все радує навкруг.
Нехай твоя життєва стежка
Не знає смутку і біди,
А вишита по ній мережка
Дарує світлі кольори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Ольга Калина