Живемо не задумуючись часто
Про сенс життя і про короткі дні,
Душа полине пташкою у щасті
Залишить все на грішній цій землі.
Нічого не візьме ніхто з собою
І якось навіть дивно, що все так,
Була людина поруч із тобою
Здавалося жила і враз...Отак...
Пішла з життя тихенько - як з кімнати
Вийшла на мить і вернеться за мить,
Чекаєш знаючи, що вже не дочекатись
Чому ж болить душа...чому болить...?
А ми живемо далі і так само
Повторюємо знову ж помилки,
Життя нікчемними все тішимо ділами
Тих, що пішли вже не відчуємо руки.
І не побачмо вже посмішки ніколи
Слова у спогадах і зустрічі мов в сні,
То спомини чи сльози проти волі...?
І лиш прохання, щоб приснилися мені...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: синяк