Позбираю я листя та чомусь лиш із клена,
Яке ніжно лягає у травицю зелену
Та думки милі, ніжні заховаю далеко,
А під мрії дівочі пролітає лелека
Крила сміло розправив і в польоті лиш радість,
А до рідного краю не аби яка слабість
Та розлуку не в силі пташка вже пережити,
Бо свою Батьківщину, як її не любити?
Світ безмежний, простори - неповторна картина,
Пташка також для неї, як для неньки дитина,
Лиш в обіймах і ласці зможе мило прожити
Та лиш в рідних краях тихо, ніжно спочити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик