Я догораю та не тілом, а в душі…
Уже нічого у цім світі не чекаю,
Все те, що часто заважає на путі,
Куди дівати у житті уже не знаю…
Я догораю в мріях і в думках своїх,
Яке свічка тану, у сльозах спливаю,
Нема бажання до торжеств, або утіх
В своїх літах вже ніби маму доганяю…
Я догораю знову в клопотах проблем,
Нових чомусь вже планів не складаю,
Ще часом здатна й до життя дилем,
Але душею часто в Небесах уже літаю…
Я догораю, відтанцьовуючи в такт,
Мої роки, чи дні, або й хвилини,
Душа у грудях, наче в клітці птах,
Уже свої, мабуть, шукає верховини…
Я догораю та не тілом, а в душі…
Ключів до Неба я свідомо не шукаю,
Тому життям пройду, дарованим мені,
Але гріхи свої не понесу до Раю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
23.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2020
автор: Lilafea