Підкину в порожнечу слів


Підкину  в  порожнечу  слів  -
їм  холодно.
Як  чий-то  жалюгідний  спів,
від  голоду.

Буває  голод  не  такий,
за  звичаєм,
та  на  багатіше  цупкий,
від  відчаю.

Цей  голод  не  втамує  хліб,
та  ягоди.
Часи  рахують  стільки  діб,
від  райдуги.

У  невагомості  слова,
хитаються.
Коли  мі  звістка  припаде?
Вагається.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Оксана Квитка