***
Ми з тобою вибирали килим
і не помітили, як обрали вересень…
Ми торкалися морської хвилі,
переходили до гарячого піску,
арабської геометрії, юного снігу,
гіркого шоколаду;
ми губилися у розмитості та блиску
місячного сяйва,
грудневого вечора… спалаху світанку…
Нас нічого не здивувало.
Та ми обернулися.
Їдкий колір, наче в рептилії -
на фоні металевих складських полиць.
«Не бійся, - подумала я, - це не ящірка.
Він не відкине свого хвоста, немов темні думки.
Ти й своїх невеселих маєш доволі.
Вони потрібні тобі для рівноваги».
Долоня лягла на ворс. Той подався…
Постели під ноги килим зеленого
із відливом золотавого, –
і ти станеш спокійною,
ніби трава соковита на ранковому сонці.
21.09.2020.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Надія Позняк