ОДИНОКА СТАРІСТЬ

Покинула,  пішла,  але  ж  життя  триває,
Звичайно,  тяжко,  боляче,  однак  переживе.
Не  вперше  вже  отак,  як  це  усе  дістало!
Постійно  сам,  жінки  від  нього  йдуть…
Що  з  ним  не  те?
І  не  п’яниця,  добра  душа,  роботяга,  піклується,
Проте  чомусь  всі  йдуть…
Якесь  прокляття  це,  або  небесна  кара?
Не  розуміє  він  жінок  тих…В  чому  суть?
Роки  самотності,  старість  прийшла  та  невблаганна…
Старий  чекав  її,  немов  усе  життя.
Йому  так  боляче  –  ні  з  ким  поговорити…
Зовсім  один.  Старий.  Тривожне  відчуття…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: