Сонний пагорб

                 «The  honey-pale  moon  lay  low  on  the  sleepy  hill,
                     And  I  fell  asleep  upon  lonely  Echtge  of  streams.
                     No  boughs  have  withered  because  of  the  wintry  wind…»
                                                                                                                             (William  Butler  Yeats)

На  сонному  пагорбі  блідого  сновиди  –  
Камінного  ліхтаря  чорнокнижників,
Що  червоніє  раз  на  століття  –  
Від  передчуття  жахливого  –  
Як  провісник,
Серед  вересового  квіту  ранньої  осені
Я  снив  оксамитову  казку  –  медову  й  бджолину:  
Я  –  лицар  королівства  забутого,
Королівства  сонячного,  хоч  і  холодного,  
Лицар  меча  іржавого  та  коня  білого:
Королівства  вітрів  і  хрестів  кам’яних  Тір  Коналл.  
Я  снив  під  музику  флейти  зробленої  з  очерету
Музику  Тір  на  н-Ог  –  країни  вічної  молодості,
Яку  наспівав  мені  вітер  –  осінній  філософ  Неба.
Я  снив  і  вростав  думками-коріннями
В  рихле  торфовище  пустища  Часу:
Снив  темним  минулим  чи  то  млистим  майбутнім,
Блукаючи  між  кромлехами  та  дольменами,
Плутаючи  старі  пагорби  з  хвилями:
Сперечаючись  з  тінями,  обпікаючи  рот
Словами  забутими,  іменами  терпкими.
Будую  кам’яний  дім  –  притулок  свій  вічний
З  холодними  стінами  відчуженості.
Я  мандрую  у  сні:  тільки  стукіт  копит
Чутний  тільки  мені  –  у  сні.  
Я  сплю  на  Сонному  Пагорбі  –  
На  його  вершині,  під  небом  чорним,
Під  Місяцем  таврованим.
Я  –  нетутешній.
Завжди  нетутешній,  невчасний.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Шон Маклех