Йде , у зиму стара жінка по стежині
В долонях , у неї - є третя рука.
У Святковій одежі білій хустині
Немов , би зібралась у храм святий вона.
Час , від часу зупиняється старенька
І вдихає ковток повітря під гору.
Є чиясь , мила бабуся... рідна ненька
Слухає пташок і сповільняє ходу.
Стала , на роздоріжжі ...та край дороги
Виглядає, гостей до хати до воріт.
Далеко , не йде болять , у неї ноги
Скажу, дай Боже, здоров'я, многа літ !.
Яке то щастя, як є мати, бабуся!
і ти, в її серденьку - ще є дитина .
Цій старій жінці я низенько вклонюся
Нехай цвітуть роки, як цвітом калина.
І у мене ,були дві бабусі Марії
Я їх ніколи не бачила у житті.
Приходять ,Ангелом у сни мої мрії
Сяють, наді мною ясно як дві зорі.
Яка то радість як є бабуся у тебе !
Напече ,хліба... та й пиріжків у печі.
Це друга мати, яка боліє за тебе.
Веде ,за руку у казковий світ на землі .
Ви ,приїжджайте діти й внуки додому!
у прабатьківський дім, де вас люблять, і ждуть.
Даруйте, їй щастя... хай загубить втому...
Хай втішає душа, для неї мальви цвітуть.
Щасливий, той у кого є ще бабуся!
Візьме, на руки співає колискову .
Я, їй услід змахну крилом... Усміхнуся!
За увагу , до мене приємну розмову.
Шануй ,свою мати , бабусю -поки жива!
До її серденька , свою любов донеси.
ЇЇ багато , не треба... трішки добра
Навідуй, часто... Самотність прожени.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Чайківчанка