Усе б нічого, але раптом ззаду:
туга хапає, не дає дихнути.
Як ураганом знищує браваду,
щоб сумним вітром душу огорнути.
Усе б нічого, але знов згадати,
це рівнозначно пливти на крижині.
Давно на небі спочиває мати,
не допоможе встоять на стежині.
Ти був моїм, чи ні? Це неважливо.
Звідкіль беруться спогади та мрії?
Я намагалась бути горделивой,
але раба цієї ейфорії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Оксана Квитка