годинник ще йде. чому ти не слухаєш? слухай:
вчора ти мала час зробити вчорашню справу,
теперішній час на це не годиться. як можна
бути настільки наївною? ти стала до лав сліпих,
сподіваючися, що вони схочуть тебе послухати.
ніхто нічого не знає, ніхто нічого не бачить.
суспільство стоїть на колінах перед дзеркалом: що нам робити,
аби те, що ми робимо, мало якесь пояснення.
ну, що ти скажеш? дитинко, на бога!
пора вже тобі покинути свою герметичну мушлю;
час повернутися нам до щасливих старих часів,
коли правда була собою: правильною, без домішків,
а брехня – менше з тим. якби ти схотіла,
ти створила б якусь видатну небезпеку для нашого шлюбу,
чи якогось уявного монстра, щоб ми того монстра удвох
підгодовували б та ростили. я серйозно. настав мій час
сплатити за рахунками: чи пан я, чи пропав.
зроби щось несподіване, в що зможемо повірити,
заради чого носять серце на рукаві.
політика – багно. обробитися – й пити шампанське.
якщо ти не знаєш цих звичаїв, не знай, а сама не лізь.
там зробиш три самостійні вчинки, і вилітаєш в аут.
а коли вже тебе помітили, ти пропала як особистість.
ніхто не поставить під сумнів закону,
ніхто не заперечить, що він – від чоловіка.
це – чоловічий світ. нічого не вдієш, крихітко.
нікого не турбує, куди нас ведуть можновладці,
бо вони й не ведуть насправді: вони тупо колотять масло.
дитинко, на бога! ти ж знаєш свої чесноти.
повернися до них, як мати повертається до дітей.
наша гра, твої оплески – прозора, проста арифметика;
не вводь нас у хитру спокусу, й вирятуй з лап продюсерів.
ми – в поході. нас ангажовано
кудись повзти, ховаючися від сонця.
ми безупинно порушуємо всі на світі закони;
це покоління виховано в борделі для проституції.
думаю, можна втекти з цього клятого міста-тюрми.
треба втікати. за нас ніхто не внесе грошової застави,
адвокати вже нас бояться, дідько з ними. треба втекти.
коли на твоїй голові – тісна електрична корона,
значить, тебе посадять на електричний трон.
– чи люди подуріли? скажи мені: люди – сліпі?
не розумію, як вони можуть керувати автомобілем.
я перевершив свій вік, став мудрим за два семестри.
тут забагато вовків, вони так цинічно виють на місяць!
ну, то пусте. зараз ти зрозумієш. приходить
хтось дуже чесний, хтось дуже мудрий та сильний,
хтось у дідька багатий – про кого це? ти не знаєш,
та сподіваєшся – прийде, й розіб'є всі ваші кляті серця.
ну, ти вийдеш з лави сліпих? маленька, вже треба їхати,
час і мені носити серце на рукаві.
знаєш, яке? так кажуть. це, як носити обручку:
не соромся, кого кохаєш; не кохай тих, за кого соромно
heart on your sleeve, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Alisson