– Ти чуєш, донечко, як осінь грає блюз?
Золо́тить вересень ще літні, гожі днини.
Колись давно прилинув з неба чорногуз
І ти зійшла до нас з Господньої стежини.
Пройшли з тобою ми немало вже доріг,
Та про минуле лиш нагадують світлини.
На них застиглі миті й часу перебіг,
Твоєї юності й дитинства намистини.
За нашу зустріч вдячна Всесвіту й тобі,
Що нам промінчиком сіяєш в надвечір'ї.
Хай таланить завжди на праведній тропі,
Твоя яскраво світить зірочка в сузір'ї.
Нехай теплом мережить доля вишиття,
Гаптує квітами земні твої дороги.
Й на полотні твого розшитого життя
Квітує щастя оксамитове, розлоге.
16. 09. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: laura1