До бою-мій друже побратиме,
з тобою ми,не прятались за спини.
Хоч інколи,була така година або скажу-той час,
коли серця наші билися,гучніше за "КАЛАШ".
Хоч ти зі Сходу я з Заходу,та нам це все рівно,
ми Українці і цим сказано,усе й давно.
І це не просто сказані,якісь гучні слова-
це сказане давно,давно всім доказала,клята ця війна.
Над вбитим побратимом,плачемо усі,
і сльози йдуть,повірте від самої вояцької душі.
Душі,яка була в пекельному й запеклому бою,
і там,як камінна була- не знавши страху,не пустивши і сльозу.
Когось вдома чекають-дружина й діточки,
але за всхі у куточку, моляться їхні батьки.
Тому в бою,ти побратиме їх згадай,
і кулю злу,прошу тебе мій друже-обминай.
Я вірю друже,ми ще заживемо на цій землі,
де Україна вільна,дружні і щасливі люди всі.
Ну а тепер-до бою і хай трясуться вороги,
бо ми козаками родились,є і хай згадають всі,ми ними і були.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Бабич