На замітку неофіту

                                                 [i]«  Не  мытьем,  так  катаньем...  »
                                                                 «  Не  кляксою,  то  пером...»  [/i]
                                                                                                                       Евфемізми
Світло  є,  а  неучених  –  тьма.  
Є  кому  у  хаосі  світити,
є  кого  сліпити,  зокрема,  
перлами  богеми    
                                         у    сучліті*.  

Вже  і  генерація  нова  
копіює  клони  дієслова
і  не  дочува-,  і  забува-  
є,  що  суржик  –  
                   це,  таки,  полова.  

Леніну  і  Кобі  завдяки
знаємо,  яка  нечиста  сила  
стільки  тих  учених  покосила,
поки  укладали  словники.

Вчилися  «сажать»,  
                                   а  не  писа-ти...  
Ей,  піїте,  забувай  чуже!  
Ти  ж  не  п’ята  лапа  окупанта,  
і  не  Зе,  і  не  ОПеЗеЖе?  

Архаїчна  мова  неоліту*  –
це  евфемізація  меню.  
Що  вживають  неуки  і  діти,  
те  орієнтує  кацапню.  

Що  у  пісні  інде  популярне,  
іноді  завдячує  перу.  
Римою  усічене  –  
                                                     вульгарне  –
ложка  дьогтю  
                                       в  бочці  нектару́.  

Щось  мені  підказує,  буває,  
що  минуле  шори  одягає
цим  учителям  і  дотепер.

Пам’ятає  сивий  піонер,  –
[i][b]діти  у  колиску  ріднокраю
випали  із  люльки  СеРеСеР.  
[/b]
*  –  різновиди  літератури.  
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: I.Teрен